Не треба запізнілих покаянь,
І сповіді не треба.
Все пізнано,
Все випито від інь до янь,
Тумани розчинились в небі.
Від сонця спека і жара,
Від нього ж холод і морози...
Злетіла з дерева кора,
Ропа на спомині про сльози.
Невічність світу - істина стара,
Нема назад вертання...
Душевних спогадів пора,
Не пояснити хвилювання.
Але ще мушу я вдихнути,
Хоч манить вічності пітьма...
Забути все, забути
І вірити...
Що було не дарма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746801
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2017
автор: Ivan Kushnir-Adeline