Вона стоїть на пристані, і дивиться у море,
Даю Вам слово, усі проблеми поборе.
Відводить свій погляд десь у даль,
Так, Вона проганяє свій відчай.
Сонце шалено б'є у лице,
Я повинна була написати це.
Холодні хвилі лоскочуть ніжки,
Намокають її босоніжки.
Вітер перебирає волоссячко браво,
"Геть йди звідси", хмаро.
Таке загадкове слово: "Незнайомка",
Але тривожить відчуття, що знайома.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746879
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 19.08.2017
автор: Анна Соловей