Застигли хмари, збилися, мов крем.
Художник в парку пише з них картину.
А ліс зібрав дерева у гарем
І кожному дає душі частину.
Слабіє сонце. Змучилось за день.
Земля така, аж пар пускає. Досить!
Проміння жовте пхає до кишень.
Потрохи вечір голову підносить.
У вуха місту кидає «ку-ку!»
Зигзиця, шле йому щасливі роки.
І те, що з мулом, мелеться в млинку.
А що зі світлом, напуває кроки.
Гарніє Моршин просто на очах.
В долоні плещуть люди і джерела.
Складає місту гімн сучасний Бах,
Йому мотив підказують дерева.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746885
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.08.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)