"- Ось тобі моя рука - будь моїм другом"

У  наш  час  мало  таких  людей,  які  б  сказали  :  "-  Ось  тобі  моя  рука  -  будь  моїм  другом",  мало  таких,  які  б  пітримали  у  важку  хвилину,  мало  таких,  які  б  розділили  з  тобою  горе  і  дали  корисну  настанову,  котра  б  в  свою  чергу  змінили  певні  погляди  на  життя,  точку  зору,  й  загалом  -  твоє  мислення,  а  натомість  надала  б  нових,  яскравих  барв  у  твою  сіру  й  буденну  реальність.  У  наш  час  про  такі  речі  люди  майже  не  знають,  (це  відомо  мабуть,  тільки  старшому  поколінню,  яке  виросло  саме  на  такому  гаслі),  людям  такі  речі  не  цікаві,  а  от  інтернет,  різні  соціальні  мережі  :  ВКонтакті,  Однокласникий,  Фейсбук,  Друзі  -  навпаки  привертають  увагу,  тим  самим  все  більше  і  більше  затягують  їх  у  цю  велику,  запутану  павутину,  що  душить  наше  внутрішнє  "Я",  не  дає  логічно  мислити  й  нормально  оцінювати  свої  можливості.  Зомбі.  Нас  зі  всіх  боків  оточують  інтернет-зомбі,  а  колись  це  були  прості,  життєрадісні  люди,  люди,  які  з  розвитком  технологій  змогли  живцем  поховати  свої  таланти,  надії  та  мрії,  й  замінити  їх  на  віртуальне  онлайн-спілкування.  Тепер  їм  до  цього  немає  діла,  усі  ці  дитячі  плани,  що  мали  б  здійснитись,  тепер  уже  надійно  зачинені  на  іржавий  замок  у  найпотаємнішій  та  найтемнішій  "шухляді  підсвідомості".  
У  часи  коли  усе  це  було  відсутнє,  наші  батьки  чи  бабусі  з  дідусями  проводили  свій  вільний  час  надворі,  а  не  у  чотирьох  стінах,  там  знаходили  нових  людей,  нове  спілкування,  у  ньому  вони  могли  пізнавати  саму  людину,  й  сказавши  ці  слова,  що  уже  були  сказані  раніше,  знаходили  вірних  друзів,  з  якими  могли  обмінюватися  касетами  чи  платівками,  улюбленими  журналами  чи  книгами,  або  ж  навіть  враженнями  про  мультфільм,  чи  виставу  яку  вони  могли  побачити  у  театрі  (хоч  це  і  було  дороге  задоволення,  батьки  все  ж  робили  виключення  й  дозволяли  діткам  піти  у  театр).  Тоді  усе  було  простішим,  а  спілкування  невимушеним.  Такі  моменти  варті  особливої  уваги,  а  друзі,  що  з'являються  у  нашому  житті  під  цим  гаслом  -  особливої  поваги,  бо  ж  усе  змінюється,  одні  йдуть  з  твого  життя,  інші  приходять,  але  випробувані  часом  друзі,  справжні  друзі,  залишаються  з  тобою  до  кінця.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2017
автор: Mary_S