****
Як важко жити на цім світі,
Коли у ньому стільки зла,
Коли у нім блукають діти
Без захисту, турботи, без тепла.
Болить душа за тих, хто потерпає
У повені, пожежі та війні.
З усіх сил бореться, але не знає,
Чи переборе лихо це, чи ні.
Аж коле серце, як згадаю,
Що знищує природу люд.
Цьому не видно й кінця-краю!
Яка ж, скажіть, є в цьому суть?
Овва! Хіба так має бути?
Невже ніколи не збагнем
Ми світу таїну? О люди!
Змінімось, поки ще живем!
Подумаймо про те, що буде
У цьому світі після нас,
Про те, що житимуть ще люди,
Птахи, тварини, всякий плаз.
Про те, що маємо лишити
Цю Землю їм, як Бог створив,
І, що повинні ми цінити
Життя, духовність і порив.
Євген Ковальчук, 2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2017
автор: Євген Ковальчук