[i](Присвячується ХК)
[/i]
Тебе до себе ніжно пригорнув,
Коли з'явилася у сні цієї ночі.
Дівочу ніжність серденьком відчув,
Як розцвіли Твої волошки-очі.
Я у маршрутці їхав на світанку
І раптом Ти зайшла і поряд сіла.
Додому звідкись поверталась зранку,
Голівку на плече мені схилила.
Зморилася… Поринула у сон…
Я ніжно обійняв Тебе за плечі…
Серця забились наші в унісон,
Заповнило кохання порожнечу.
Заснула міцно, як красуня спляча –
Тебе відніс я на руках додому.
Лиш поцілунок на устах гарячий
Залишила на мить здолавши втому.
Була легкою ноша дорога,
До себе пригортав Тебе дбайливо.
І з вітром шепотілася трава:
«Яка вона зворушливо зваблива!»
Тихенько двері зачинив до хати,
Щоб сон не потривожити Твій, мила…
Прокинувся, став в риму загортати
Ту ніжність, що у сні Ти залишила.
Дає Господь натхнення і надію,
З Його шляху ніколи не зверну.
Поможе Він мою здійснити мрію –
Тебе до себе ніжно пригорну...
© S.Nemo
20.08.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2017
автор: Finist