Розбуди мене. Як прийдеш.
Розбуди мене поцілунком.
Біль без тебе немає меж.
Одаруй ти таким дарунком.
В мене в ліжку якісь чужі.
Це, щоб якось все забувалось.
І здається-я на межі...
Ніби тілом наторгувалась.
Та все добре. Та... Не зважай.
Я вже звикла самотність гнати
Десь до тебе... В нас був свій рай.
Ми могли там лиш вдвох літати.
А що інші? Вони ж не ти.
Ні з одним я ще не летіла.
Боже, досі горять мости,
Що спалив. Ніби палиш тіло...
(Обіцяв. Що колись... Горіло?..)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2017
автор: Відочка Вансель