Неприручена птаха вирвалась
Із прокляття сивих сторіч.
Стогне прірва там увсібіч
І безсоння, і пам"ять брилами.
Здичавіле, надбите відчаєм,
Жовтодзьобе серце тремтить,
Чи обніме його блакить,
Бо й пітьма не буває вічною?
Як усі... павутину визбира
Серед ненависті і чвар,
Сколихне чарівний ліхтар
За чужими дверима й призьбами.
Неприручена сяйвом виллється
В порожнечу, денця дістать.
Розпинаючи нотний стан,
Рахуватиме не до ста,
До тих пір, поки хмелем піниться.
Неприручена, неспроста,
І бешкетниця, і невільниця.
17.08.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2017
автор: Ліна Ланська