Я не хочу бруднити руки,
Продиратись крізь хижі хащі.
Хай хтось інший у двері стука,
А воно мені, люди, нащо?
Я дотримуюсь інших візій:
Про кохання черкнуть, пейзажик.
Нерви будуть міцніш заліза,
І ніякого епатажу.
А коли душа заклекоче
І зневажує штиль на морі.
Я зав’язую тісно очі
І чимдуж затискаю горло.
Щоб не рватись звіриним криком,
І не вірить тому, що бачу:
Репетують зовсім без’язикі
І жахаються геть незрячі.
Але з видивом не поспориш
( та невже – повеління часу?)
Багатіє щодень нувориш,
Злиденіють щоденно маси.
Цій юдолі пароль-запорука
Наша вдача, доля пропаща:
Хай хтось інший у двері стука,
А воно мені, люди, нащо?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747056
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.08.2017
автор: stawitscky