Я слухаю власне серце
І долю сама будую
Ціную людську відвертість,
Малюю, коли сумую.
У вірші вкладаю душу,
Тримаю за руку рідних
І сонцю завжди сміюся,
А друзів ціную, вірних,
Фальшивість мене дратує,
Бо звикла без зайвих масок
І часом людей дивує,
У кого така вдалася.
Я часто буваю сильна,
Мене так життя навчило,
Боротися є причини
І йти лиш вперед, щосили,
Буває, ламають крила,
Буває, сама спіткнуся,
Та встану і піду далі
Бо помилок не боюся,
Стираючи всі кордони,
Будуючи власне щастя,
За мрією у майбутнє
Я впевнена, в мене вдасться!
©Марія Скочиліс
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747136
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2017
автор: Марія Скочиліс