Дим сигарет.
Попіл струшується досить вміло,
Напевно курити його покликання
І від цієї дози нічого.
Тіло зовсім не мліло
просто перехопило дихання..
І навіть віскі не матиме шансу
Позбавити його тіла балансу,
Та все це згодом,
а поки він п'є його з льодом.
Навіть щетина видаватиме життя холостяцьке,
Та на нього це не подіє. Все буде як і завжди
І навіть цей самий "снігопад посеред літа" зненацька,
Не передчує біди.
Він просто звик курити з ранку, і час його це є - 5:30
Гарячу каву в філіжанку - як і годиться,
З побажаннями перехожим : "Доброго ранку!".
Курити - його покликання, писати - це сенс існування,
Ці речі для нього, як дихання - легке, із грайливими нотками кохання..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747170
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2017
автор: Mary_S