Кажуть, у мене амплуа,
Що окрім милої своєї
Не бачу більше нічиєї.
Нанизую, - отак, - слова
На міцну нитяну основу.
Часом підправлю, потім знову
Іще перлинку віднайду…
Тож і її в разок кладу.
Здається співи-переспіви
Про чари осяйної діви,
А чи вже жінки при роках
Набридли всім немов оскома!
Та тема вічна та знайома
Подобається. А душі -
Жіночій, ніжній, дай вірші!
Та так скажи в них про кохання,
Сліпе, дурне зачарування
Жіночим поглядом з-під вій;
Про крик відчаю,злет надій
При вічній звабі та омані,
Щоб і Вона в оцім дурмані
Такім солодкім та гіркім
Перебувала, ніби в трансі!
Аж раптом прокидаюсь вранці
Із думкою: а я ж то – сплю!
За ким біжу, кого люблю?!
Її немає. Тож, - це привид?
Це тільки вигадка примхлива
Що створена колись митцем
Мов на папері олівцем
Хтось малював солодку мрію
Та смакував немов олію
Із житнім хлібом та вином,
За грубо тесаним столом.
Бо побут суто холостяцький,
А гра в кохання наче цяцьки…
Хіба я граюсь?! Боже Мій!
Позбав мене гріховних мрій
Коли вони таки гріховні!
Бо лиш диявол в силі повній
Кохання повний келих ллє,
Та з нього й краплі не дає
На пересохлі мої губи
І тим стражданням до загуби
Мою нещасну душу гне
У пекло жагою жене!
Моя химера! Сам не знаю
Нащо, чому весь час чекаю,
Шепчу у напівсні ім’я,
А ти – мана! Ти – не моя!
І не будеш повік моєю
Засну колись навік із нею,
Отою мрією вдівця,
Тим витвором з-під олівця.
І понесу в душі до неба
Мов лебединий крик про тебе,
Ті, з серця тесані вірші
Для небайдужої душі.
вівторок, 22 серпня 2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2017
автор: dovgiy