Сонце повільно опускалося, наче вказувало нам на те, що от-от все зміниться, усе стане зовсім іншим, таємничим, нерозгаданим; світ поволі вкривала суцільна темрява, яку зможе розвіяти - світло вуличних ліхтарів, що накопичило багато-багато енергії від свого "побратима" впродовж напруженого дня. Люди лінивою, повільною ходою бродили по вулицях, веселим сміхом ігнорували прохання сонця вуличні музиканти, що створювали приємну атмосферу для слухачів, даючи їм змогу нарешті порелаксувати. Душевний спокій пробирав стіни будинків, які вже звикли до навислої чорною хмарою темної аури, яку залишали після себе мешканці. Із фонтану, що у самому центрі вулиці, так званої "Сотки" яскравими краплями розливалась вода, й лагідно обприскувала перехожих. Затишно. Десь неподалік звучать голоси, відлуння яких то посилюються, то обриваються, складається враження наче воно грає з нами у гру, вводячи в оману. Весело моргають магазинні вітрини, по дорогах із гучністю мчать швидкі автомобілі, водії яких бояться, що будь-якої миті можуть запізнитись, й натискають сильніше на газ. Де-не-де зустрічаються бродячі собаки, яких або викинули, або ж вони самі втекли, наче вирішили прогулятися нічними вулицями, ніхто цього уточнити не може, одні вони знають, що саме їх сюди привело. Це ж бо - Франківськ! Чарівне і водночас загадкове місто, про яке так і кортить дізнатися побільше..
День давно дійшов до фінішу, передавши естафету - ночі, яка надала інших віддтінків, й загалом іншого життя замріяним шибкам вікон, які знетерпінням чекали цієї благословенної миті. Чутно звуки гітари. Зовсім скоро золоті промінці зможуть прогнати цю темінь, а поки...місту залишається насолоджуватися цими моментами, та приємною, теплою атмосферою, яку створило світло вуличних ліхтарів, що накопичило енергію від свого "побратима" - Сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2017
автор: Mary_S