Колись у селі біля лісу
Маленька Марічка почула
Як жалібно виє собака
Й пішла на хвилюючий звук...
Ставало мов скрегіт заліза
Скавчання. Марічка відчула,
Як стогін змінила атака
Та вмить розірвався ланцюг...
Красуня заплющила очі
І час на хвилинку спинився:
Застигли птахи, вщухла річка
І смерть, що здійня́ла косу...
Заюшили сльози дівочі
І жах з її серця звільнився.
Упала додолу Марічка,
Віддавшись скаженому псу...
✱ 24 серпня 2017 ✱
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747579
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.08.2017
автор: Єва Романенко