У всій красі та величі вікторій,
Як пень старий, заквітчаний плющем,
Парадним кроком йде на дно історії,
Залишивши на згадку дивний щем...
То падав Рим
Могутній Древній Рим…
Із Ромула почався — ним і кінчив!
Вся велич влади — курява і дим…
Усі закони, легісакції та лінчі.
Іде на дно...
І океан поглине
Імперію прогнилих кораблів,
Взірець того, що прагнув кожен в Римі:
Багатства, сексу, влади і рабів.
Упав і другий
Зараз гине третій -
Доноси, тюрми, сети і наруга…
Брехнею власною до нужника припертий,
Бо крав у брата, у сусіда, друга…
Попи з іконами малюють Богом Чорта,
Під рясами ховаючи лампаси,
З портретів споглядає суча морда,
Вона ж з екранів корчить всім гримаси...
Це й є кінець -
Зловісна висить туга…
Ніщо не спинить величі падіння
Іще клепа ножі і піки з плуга,
Та все чіткіше мовить провидіння:
Останній рік годинник його лічить...
Все стане у свій час, а не завчасно.
З Володі почалося ним і кінчить -
«Вже Аннушка змастила рейки маслом!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2017
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)