Вдивляюсь тихо в небокрай,
В думках запитую:- Де рай,
Ще більший є? Цвіте калина,
До сонця стигне горобина,
Цвіркун вітає спозарання,
Пташки виспівують кохання.
Де зранку промені розбудять,
А, через мить, дощі загублять
Тебе у травах запашних,
Таких ласкавих та смішних,
В житах розлогих- пшеницях,
Де мова рідна на вустах.
Де соловей у чистім полі,
Краси впивається доволі,
Де все, до болю серця, рідне:
І дороге, близьке, помірне,
Що Богом дане- неосяжне,
В небесну синь молитва ляже,
Моя Земля- свята, нетлінна...
На ймення- Славна Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747608
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.08.2017
автор: Леся Утриско