Чепуриться горобець,
Чистить пір'ячко завзято.
Хоче жвавий стрибунець
Полетіти в сад, на свято!
Там дбайливі дітлахи
Годівниці почепили.
Щоб голоднії птахи
Трішечки перекусили.
Всі пернаті - чепурні
Прилетять до годівнички!
У красивому вбранні…
Ну хоча б, оті синички!
В жовтих сукнях – наче пави,-
Чорні шарфики і шапки.
Ще й на спинки повдягали
Зеленаві безрукавки.
Чим же гірший горобець? –
Може й він повихвалятись.
Тож умілий хвастунець
Поспішив скоріш збиратись.
Покупався у пісочку,
Дзьобиком почистив лапки,
Сіру одягнув сорочку,
Чорну, з пір'ячка краватку.
Коричневий піджачок
Нятягнув на спинку жваво,
Сірий кашкет – на чоло,
Чуб задиристо поправив.
Застібнув свій комірець -
Все до ладу, все по крою.
Аж цвірінькнув горобець,
Задоволений собою.
І гайнув до годівнички,
Прилетів, – та вже дарма!
З'їли все прудкі синички -
Ані крихточки нема.
Ні зернинки, ні сальця –
Увесь харч давно скінчився.
Шкода, звісно, горобця,
Бідолашний запізнився.
І тоді промовив грак,
До горобчика, ось так:
-Ти голодним залишився -
Бо задовго чепурився.
Другий раз - часу не гай -
Самим першим прилітай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747659
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 24.08.2017
автор: Світлана Семенюк