Не спить наш люд, зерно збирає
Із душ, готує до сівби,
У лан надію засіває,
Щоб міць росла для боротьби.
Не стер із мозку кров на руті,
Походи білої в селі
Те, як були ми гнані й гнуті
На Богом даній нам землі –
Тій, в якій дім верби й платана,
Просолених і прісних вод,
Де схід – гнійна велика рана,
А Крим – під владою заброд.
Та ми здолаємо руїну,
Вогонь у душах не загас.
Збудуємо нову країну.
Бог допоможе нам і час.
Напилися уволю болю,
Пора нове майбутнє шить,
Мечем і серцем брати долю,
Бо лиш боротись – значить жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747808
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)