Найбільша дурість - підкоритись страху
коли настане саме ТОЙ момент.
І з ватними ногами, як на плаху,
шукаючи останній аргумент
(щоб виправдати дурістю азарт)
повзти, в надії на зупинку часу.
А краще на відмотку десь на старт.
Лице, перетворилось на гримасу,
а серце так калатає, як дзвін...
Із сумнівами неможливо жити,
любити, стрімко підвестись з колін,
щоб вирішальний крок усе ж зробити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2017
автор: Юлія Сніжна