Не сполохніть красу вітри

Калина  біло  розцвіла,
Вмивався  тихо  ранок    в  росах.
Фату  до  шлюбу  одягла,
Збирала  осені  на  посаг.

Неначе  в  сні  по  стежці  йду,
Лечу  у  чарах  з  небесами.
Чи  я  у  храмі  чи  в  саду…
Чаклун  чарує  кольорами.

Не  сполохніть  красу  вітри,
Додолу  перли  не  осипте.
Прошу  вас  Ангели  згори,
Іще  нам  трішечки  посипте.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2017
автор: Миколай Волиняк