Гадаєш, що я зовсім вже дурна -
Що завжди буду вірною тобі,
Що пробачатиму я кожен біль?
Я зможу все. Бо я тепер одна.
Мабуть ти посмішкою зіпсуєш,
Своє обличчя, янгольське таке...
Та випнеш серце, бо вогнетривке.
А я своє сховаю, бо зжуєш.
У свому світі ти живеш, мов черв
Та лестощі приймаєш від дзеркал,
Що возвели ТЕБЕ на п'єдестал -
Без звивин мозок і єдиний нерв...
Мої слова твоїх не варті вух,
Бо надто моя правда ріже слух
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=74799
Рубрика:
дата надходження 18.05.2008
автор: Ірина Храмченко