[i] [b] [color="#c91e1e"] 4 травня 1958 року… Потяг…
У вагоні,- розмови, жарти, сміх.
На першу велику будову!!.
Життя вже позаду,-
Але це не забулось… Ні…[/color][/b][/i]
[i][b][color="#39963c"]Бiлим пiвнем весна кукарiка..
Скiльки видно- Полтава в цвiту...
Не забути нiколи, довiку
Тую юнiсть мою золоту.
Рейок блиск, переводiв сплетiння,
Позолота квiтучих кульбаб...
Ту- ту -ту i колiс стукотiння
Чергувались iз кумканням жаб.
Молодi всi були i зеленi,
Ще своїх не звели ми споруд,-
Пурпуровi путiвки в кишенi
I десь там - голубий Кремгесбуд.
Загадковий, незнаний, далекий
I жаданий,- бо наше життя
Починалось пiд клекiт лелеки,
Матюки...I колгоспне буття.
Двадцять шість нас… Амбітні, чубаті,-
Ми стрибнули за рабську цю грань…
На полицях - скарби небагаті,-
В основному - із світлих бажань…
Це тепер Кремгесбуди урочi
Вже не збуджують зайвих надiй.
Та ще й зараз зволожують очi
Тi вокзали обманутих мрiй.
[/color][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748029
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.08.2017
автор: Янош Бусел