[i](На голос своєї коханої жінки [b]"Росси-Міссафір"[/b] в тій же миті озивається голос [b]Падишаха Сулеймана Пишного[/b].)
[/i][b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](луною):[/i]
– «...С р і б н о л и ц я моя,
с л а д о у с т а моя,
о ж а с м и н о в а,
ти промов, не мовчи,
чи в здоров'ї, Хурем, а чи в радості...» *92
[i]Його грізно-велична постать зависає над Гаремним Садом. [b]Бранки-Троянди[/b] в покорі припадають до землі. Прихиляє голову в глибокій пошані і [b]старець Мудрий Улем)[/b].[/i]
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– Моє ім'я із уст твоїх злетіло...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
– Бентежать душу і шматують тіло
чужі думки... мов гострі ятагани –
ті нашепи, підозри і догани...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](лагідно):
[/i]
– ...А я в тобі не бачу ні пилинки...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]:
– Не зрозумілі, бачте, мої вчинки...
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– ...Все, що Цариця зволить, що звелить...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
([i]обриваючи, про своє):[/i]
– ...Як терпне тіло!.. Як душа болить!..
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– Вгамуй свій біль... і викинь страх із лона,
бо поруч – муж... опора й оборона!
Моя якші, Трояндо Пурпурова,
скажи мені мерщій, об чім розмова?
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
– Мій Владарю, розмова – про пурпур,
що раз зацвивши, вийшов понад мур,
понад світи, віки, понад будучність...
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– Яка ж тобі у тому є незручність?
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](несміливо вичікуючи):[/i]
– ...Що цілий світ пізнав моє лице...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](з полегшенням):[/i]
– Хуррем-хасекі, люба, ти про це...
О, на пурпур у нашім краї зарі!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](солодко співуче):[/i]
– Його доволі на Авретбазарі!
Преситна манна з неба...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](граючи словами):
[/i]
– ...Чи мана...
Проте у цих Порогах ти – одна!!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](лукаво)
[/i]
– ...Ще не співали, Царю, півні треті...
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
[i](граючи словами, в настрої)[/i]:
– ...А заспівають – станеш на портреті!
В п а р ч і і в з л о т і, т к а н і м д і а м а н т о м,
прошита сонцем, мов своїм талантом...
[b]Голос Гаремної Троянди[/b]
[i](шепотом до Бранок-Троянд):[/i]
– Цариця Квітів опустила вії...
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– Засяєш... як смарагд з Александрії...*93
...У чарі злота – зору ніжний лотос.
Ціна йому – здобутий острів Родос*94.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](вдоволено сміючись):[/i]
– ...І скільки важить золото ото?..
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– В дукатах Слави... мабуть, тисяч сто...*95
В "грошах заслони", себто "пашмакліка",
ціна в обмін: дукат за чоловіка*96.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](гордо):[/i]
– Важка ціна... Яка ж у тім причина?
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](м'яко):[/i]
– Мені Хасекі народила сина...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](з потаємним змістом)[/i]
– Чи ж варто так пишатися у злоті,
наш син Селім не перший в твоїм роді...*97
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– ...Не перший, та щасливий буде в зорях...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](з потаємним змістом)
[/i]
– ...Не вольні зорі у чертах і долях...
Аллах могутній світло з них пряде.
Іде Кисмет!
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](в пориві любові):[/i]
– ...Моя Кисмет іде!
Хуррем-хасекі... Перша поміж зір!..
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](відповідаючи на порив):[/i]
– ...Твоя Кисмет... чужинка-Місафір...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](в обіймах пристрасті):
[/i]
– То ж будь, якші Хуррем, легка і дужа -
прийняти тілом ношу свого мужа,
бо царська ноша – то могуча сила...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](мліючи в обіймах):[/i]
– Чи ж я тобі казала, що безсила?..
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– ...Щодо портрета – в нім якраз і влучність:
твоє лице – то голос у будучність.
Царям пристало думати про вічність –
в твоїй поставі є й моя величність.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](втишена ласкою):[/i]
– Ти розтопив образ колючий лед...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](розкутий ласкою):
[/i]
– Трояндо Втіхи, принеси щербет...
[i]([b]Роксолана-Хуррем [/b]подає [b]Сулейману [/b]золоту чару з щербетом.
[b]Сулейман[/b] ненаситним поглядом пристрасті проймає свою дружину).
[/i]
-"...Ти, красо весни, ружо вишняя, зоре в хладості...
О печаль солов'я - чи в здоров'ї ти, а чи в радості...
Поцілуй мене... дай пригубити лиш губи-сладості,
дай поглянути в очі твої -
чи в здоров'ї ти,
а чи в радості"...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](заворожуючи на любов):[/i]
– Мій Сулеймане... Пий, султане, пий...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](заворожено):[/i]
– Я п'ю... Я п'ю... Я твій... Навіки твій...
ПРИМІТКИ
[i]92 Тут і надалі наводимо власний переспів газелей Ахмеда-паші (поета XV ст.)
93 Сукня з золотої парчі, в якій Роксолана постане на портреті, буде багато оздоблена коштовностями – діамантами, рубінами тощо. Горловину увінчає величезний смарагд, привезений з Александрії.
94 Сукня коштуватиме Сулейману сто тисяч дукатів.
95 Саме стільки воїнів Падишаха поклало свої голови під стінами Родосу (1522).
96 Отже, кривава ціна сукні Роксолани, що явила світові велич Цариці – життя стотисячного війська Володаря двох частин світу: один до одного....
97 До Роксолани Сулейман був одружений з черкешенкою Махідевран, яка вродила йому престолонаслідника Мустафу, здібного продовжувача починань свого батька. Дбаючи про царський трон для свого сина Селіма, Роксолана найважливішою справою свого життя вважала боротьбу з Мустафою та його матір'ю, аж до кривавої розправи над престолонаслідником.
[/i]
(За виданням[b] "Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748036
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 27.08.2017
автор: Сіроманка