У тихім гомоні осіннім
Зринає з вуст ім’я твоє.
Минають дні, але незмінним
Стук серця, що до серця йде.
Збирають ритми ті шаленство,
У душах жадібний порив.
Безмежне вічності блаженство,
Його Господь благословив.
Він перстував любові миті,
В єствах бродив хмільний бальзам.
В тілах тремтів той гріх не спитий,
Вогнем зорів кохання храм.
28.08.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2017
автор: Валентина Ланевич