Ти озиваєшся із неба
вітром легеньким і сильним,
і проливаєшся дощами,
по склу сповзає крапель стрій.
Може літаєш янголом із неба,
легко махаючи крилом,
і щось тобі сказати треба,
щоби чули відразу всі разом.
О, не хвилюйся, янголе, із неба:
твій світ продовжитись зумів,
хоч він не швидко наступає,
та кожен крок веде до мрій.
До нас не марно прилітаєш
і помахом свого крила
майбутнє зміцнюєш і знаєш,
що до снаги дорога і життя.
Залишилося на землі прожити,
щоб шлях нашу мету здійснив,
що янголом став – відпочити,
вічність для нього ніби мить.
Земні шляхи свої пройдемо,
здійснивши мрії і твої,
йому благословляти з неба,
нам втілювати у життя усі.
15.08.2017.
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748180
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.08.2017
автор: Светлана Борщ