Під сірим і важким,
Як чорна заздрість небом,
Під пресом чорних днів,
Під плином темних дум
Я притулюсь спиною,
Накриюсь теплим пледом,
Заплутаюсь, мов риба,
У хвилях твоїх снів.
Нехай сліпі зірки
Задмухають прозріння,
Мовчазний наш зв'язок
Не потребує слів.
І камені вже сплять,
Пустивши в нас коріння,
І застигає час
В обіймах наших снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2017
автор: Lara Mon