Не знає бо, що мені болітиме,
і – слово за словом – про любов мережить.
На білому молоці колін моїх –
черешні.
Отак-от від колін і зіп’є мене.
А заки змілію – поспитаю тричі:
то змій горить між кучерів Євиних,
чи стрічка
круг глиняного лона повилася?
Наповниться, мовби темний глек, се лоно.
Троянда утікає по вилиці
солоно.
До тла, не догола, ми роздягнені.
І рідшають тіні, як нічні трамваї.
І котяться підлогою ягоди
криваві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2017
автор: Мая Безіменна