Знову створюю нову нотатку,
Перебираючи нові букви,
Як стару пошарпану вервечку.
Переставляю чашку кави.
Напій віддає своє тепло,
А я пишу далі та надіюсь,
Що через моє кухонне скло
Його тепло дістанеться комусь.
Хтось візьме та понесе з собою
Його туди, де ще мене не було.
Збереже невидане. Разом з весною
Принесе мені світло.
Бо все трансформується,
І мої затерті нотатки
Прослужать комусь,
Як на мапі мітки.
Букви стали парою від кави,
А я став тим, ким хотів.
Ілюзіоністом. І ви –
Мої слухачі серед птахів,
Будинків. Дахів
Філософів. Дітлахів
Невидимих світів.
Читаєте вірші на стіні.
13.07.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/GlzCE_wiFJ4[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2017
автор: Kukhta Bohdan