Плаче скрипка, не змовкає,
То раптово, вже тихіше,
Зі смичком гірко ридає
Як до схлипу, ще гучніше.
Він присів, тут на Майдані,
Як у бурні, колись часи,
Тепер всі, мов у вигнанні,
Як міраж, кличуть голоси.
Побратимів, тих що нема,
Їх убила та бер кутня,
Та мовчить, влада, як німа,
Як щось скаже, то все брехня.
А їм що, на жаль байдужі,
Давно честь, згубили свою,
Розбудовують всі пасажі,
А Держава - над прірвою.
Змовкла скрипка, згадала,
Страшний бій під Іловайськом,
Знов гучніше заридала,
За розстріляними військом.
Перехожі у поклоні,
Плаче скрипка, серце крає,
Скільки ж їх, ще у полоні,
Душу холодом проймає.
30.08.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2017
автор: Ніна Незламна