Твій Бог ніколи не моргає –
Напевно, дивиться на нас.
Можливо, він про нас не знає,
Хоч світ завмер. Спинився час.
Моя Богине, зупинися!
Я бачу: він із янголами тут.
Мої Боги сидять сміються.
Десь поміж нами Баламут.
Усе сплелося у єдине:
Всі Боги, міфи, ти і я.
Це синтез – все тут триєдине.
Віднині ти – релігія моя.
Яке б ім’я ти не назвала,
Кому б не поклонялася, мала,
Я хочу, щоб весна настала
І ти згадала, немовля:
Ейрена, Ісіда, Марія свята
Годує, як ти, чудове дитя.
Яка в цім вірші, питаєш, мета?
Життя в нас одне. І ти – саме та.
29.08.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/lx19cBX5dhQ[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2017
автор: Kukhta Bohdan