Не живі твої вірші, не мають душі,
З потойбіччя вологість присутня.
Тож рядочки холодні у них, як вужі,
Бо в них іскра господня відсутня.
Заглянути Господь тобі глибше не дав,
Не для тебе роса полуднева.
Напоїти росою не мав він підстав,
Тому й тема твоя поверхнева.
Не у римах купається солоду щем,
Суть тонка... не рядочок окремий.
У труді лежить... тяжким бичем,
То… грози… невгасимий феномен.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2017
автор: Миколай Волиняк