І коли відболить – це шрамоване тіло
Вічне лоно відкриє колиску світів
Ні свідомість, ні пам'ять, ніщо не зотліло
Навіть те, що забутися дуже хотів
Кожен рік пролетить, як секунда мінлива
Відбудуються пазли забутих частин
Пережите кричить, течуть сльози як злива
І наповнюють болем насичений плин
Розуміння життя – безпорадне, пропаще
Ніби губиться сенс перед шляхом небес
Не міняється курс – не здаватись, нізащо
Небожителі скажуть: «Осанна, Воскрес!»
Тож коли відболить, всі бажання вгамує
Та страждання одягне терновий вінок
За відведений час кожен з нас прозвітує
І отримає пекла чи раю куток
© Юрій Прокопенко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748648
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2017
автор: Юрій Прокопенко