-Ми, вирнемось, сказали сини,
В доземному схилившись поклоні.
Молоді і стрункі ясини,
Цілували у мами долоні.
А на сході гриміла вже лють,
Це "брати" насувались, мов хмара.
На криваву ступили ми путь,
Вириваєм ворожі ті жала.
Споконвіку на рідній землі,
Ростим хліб і плекаєм свободу.
Переможемо разом в війні,
Бо ми браття-козацького роду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2017
автор: Totoha