Він читав свої вірші бомжам, проституткам.
Надавав перевагу простим самокруткам.
І не тішився більше ніяким здобуткам.
Перестав цінувати життя.
У своїй порожній темній брудній кімнаті
Він у старому потертому блідому халаті
Готує їсти, спить - усе "на автоматі".
Це, напевно, його укриття.
Серед холодної весняної чи літньої ночі
Він вдивлятиметься у зоряні очі.
А от кричати у нього вже немає мочі.
Втомився дивитись на світ.
Із блакитних очей його покотяться сльози.
Він знає все сам про свої прогнози.
Він, скоріше за все, не зустріне морози.
Вже відбув свій зеніт.
Та досі курить, міцну каву п'є зранку.
Без сну всю ніч четатиме коханку.
Із нею разом просидить до світанку.
Попрощатися з нею хотів.
Він читав свої вірші бомжам, проституткам.
Він присвячував вірші бомжам, проституткам.
Він себе віддавав бомжам, проституткам.
І себе лише їм заповів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748800
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 02.09.2017
автор: Чудна Пташина