На все нас провидіння поєднало,
Вінчало розум, душі та серця.
Здається, що життя одного мало,
Щоби любов пізнати до кінця.
Так спрага жаром денно сушить губи,
Твоїх цілунків прагне, бо одна.
Хай скаже хтось, що я впилась облуди,
Тобою марю, милий, п’ю до дна.
Єдиний звіт перед Творцем складаю,
Він бачить, знає, як люблю, твоя.
Кохання в грудях стиснула, тримаю,
Аби в обіймах вчути:" Ти - моя!"
02.09.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2017
автор: Валентина Ланевич