Я йшла, по зарослій стежці, у довгій спідниці,
Чіплялись, голки ріп`яхів, занадто гостренькі,
Чомусь поспішала до рідненької криниці,
ПерЕд очима ромашки, як були маленькі.
Лелека, сховався десь у бур’янах, не видно,
Тоді напевно, із нами сміливо загравав,
Я вередлива, - Лелеко.. - кричала нестримно,
Він земне диво, то підлітав, то знов відлітав.
І все насправді, відбувалось, мов у круговерті,
Отой смак літа, веселим дитинством ловили,
Які ж тоді, всі були наївні, дуже вперт,
В траві по плечі, шукали пташку, все блудили.
Веселі бігали, від щастя пищали, раді,
І до сусіда, смакувать яблука червоні,
Здавалось нам,що нема нічого заваді,
Вони неначе запрошували у поклоні.
Їх хитро крали, чи думали, що великий гріх?
Ні, не замислювались, чи ці дії законні,
У пеленах блискучі, від радощів лунав сміх,
Всі метушливі,збуджені весь час невгамовні.
А, що господар? Покаже кулак, сам сміється,
Але, іншим разом, винесе грушок смачненьких,
А молоденьке, тіло тремтіло, серце рветься,
Здавалось вискочить, боялись собак сусідських.
Геть, аж принишкла, від спогадів, вдихаю свіжість,
П`янить повітря,запахло різними травами,
Вже відчуваю, у обличчя сонечну ніжність,
В цей час літають, сміливі горобці кругами.
Вже й зупинилась на рідній стежині, припала,
Руками пестила, це рідне, святе і благе,
Моя душа, у краєвидах,мов потопала,
Яке ж воно неймовірно безцінне й дороге.
14.08.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2017
автор: Ніна Незламна