Манія величності
Далеко куцому до зайця...
І я вважав себе поетом,
Плів рими висмоктані з пальця,
Писав вірші з пустим сюжетом.
Над білим аркушем паперу,
Скнів, втупивши у стелю очі,
Думав, що родяться перли
В безсонні, гарячкові ночі.
Проте на мене, Муза – чхала,
Та і чого б до мене їй летіть?
Десь на Парнасі вона спала,
Або з Амуром у кущах лежить.
До біса кину це заняття!
Мені також на все начхати!
Як напливе оте прокляття –
Горілку буду я лигати.
Нап’юсь, і...знай своє корито.
Не корч із себе ти титана,
Якого на дуелі вбито –
Пігмей, з курячими мізками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748958
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 03.09.2017
автор: Микола Коржик