Всі ми герої,лежачи на дивані,
а якби ми там в АТО воювали.
Пробачте мені,що кажу я за всіх,
та брехня,всі знають-великий то гріх.
Хоч спираюсь на свої думки й почуття,
та,що б я робив-як в окопі був я.
Точно сказать і сам я не хочу,
чи поборю той страх,а може не з можу.
Можливо зі страху,занурюсья в кучу,
чи щоб не зганьбитись,пійду в бій,бо мушу.
Не знаю,не знаю-бо страх то є сила,
і сила,щоб в потрібне русло,та поплила.
Тут на дивані,дивлячись телевізор,
яб Путіну в морду-кулаком так би"врізав"...
А в дійсності,що-лише темнота,
щоб як було,не знаю сам я .
Кричати ми знаєм,з крісла чи дивана,
та в руки боїмся узять автомата.
І політики ми -за бутилкою пива,
навели миб порядок,бо пяні ми сила.
Я дякую вам Українські герої,
що в болоті,в окопі небіжать з передової.
Їм хоробрості хватило,піднятись з дивана,
коли на Україну орда ця напала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2017
автор: Бабич