Коридором спогад тягне -
і погляд тягнеться.
Один стою на порозі,
залип - потьмариться ж.
Вогнебезпечний сум
фабує небо в чорне,
шкварчу всередині,
так, уже все в нормі.
Холодні ночі
хмарні,
надії марні,
спалює схід сонця
думки вульгарні.
Ти випхав мене, світ,
своїм світом назовні.
Я знаю в чому винний,
та отримав по повній.
Розкидані люди, іграшки
розбили шибки мрій.
Не вірю вже у себе -
та маю що хотів.
Качаючи з середини
антидепресанти,
набивши вже горло
таким чужим талантом,
не знаю куди дітись,
щоб не розплескати,
Не збовтати себе в собі.
Не зламати ґрати.
Вдихнувши в повні груди -
І роззувши пяти.
В цьому житті кричати,
в цьому житті ***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749040
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.09.2017
автор: phobic recording