Не відкрию, не відкриюсь,
В душу не впущу,
Зроду не скорюся кию,
Скіпетру й мечу.
Не засклити порожнечу
Диханням твоїм.
Може хто й замислив втечу, -
Не вини її...
Замурую вхід і вихід.
Десь у далині
До вечірні, дзвони тихо:
Ще не лихо,
Ні.
У біди своє причастя -
Рани посолить.
Може розлюбити вдасться,
Та знаття б, коли?
За світанки, ніч - розплата, -
Вік не калатай.
Краще змучене стакато
Серця, хоч і страшнувато,
Аніж німота.
01.09.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2017
автор: Ліна Ланська