Ми всі з дівчачої країни.
Де Бог спускався у долини
І ніжність тихо розсипав.
Він сіяв те, що він кохав
І те, що плід могло давати.
Він сіяв те про що подбати
Синів Адама утворив.
Бо ті істоти він любив
І розумів їх тиху душу.
Стан формував їм наче грушу
Щоб у спокусливості зрів.
Все для Адамових синів…
Та ось, на жаль, квіток створіння
Крізь неєдине покоління
Істотність справжню загубив,
Жіночність ніжную згубив
Тягнули у житті вігвама
Дітей і тих синів Адама…
Отак жіночності буття
Пішло назавжди в небуття…
©
03.09.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749085
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 04.09.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко