Світлій пам"яті однокласниці
Людмили.
Ось і прийшла вона -
Жадана і не дуже:
Така , як є - натуриста, з дощем,-
Сказати, що мені воно байдуже...
Ні. Закрадає в душу щем
Позолотила все,
Роздавши фарби серпню,-
Краса поліття в вересні жива,
Милуюсь, а під серцем терпне...
Відвабних літ моїх - жнива
Босоніж по стерні,
Як у дитинні роки,
Наколю ноги... Байдуже, дрібне,
Знайомий бузтурботний спокій
В дитинство радісне веде
Щорік до снопику
Вкладаються незмінно
Літа і весни, зими і жнива
Літам схилятимусь уклінно
І друзям тим, яких уже нема
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749179
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.09.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова