Щира душа і добре серце Углянина,
куди поділася тепер оця людина.
Без роздуму плече в біді підклав,
словом і ділом,всім допомагав.
Що сталося,чому озлобився народ,
чому тепер кидає камінь в сусідній огород.
Смієтся в очі,хвалить й обнімає,
а за пазухою булижника тримає.
Гроші,богатство і гординя,полонили душі-
чому живе він так,я краще жити мушу.
Батьки його так бідували,все житя-
в хаті з богатства,була тільки дітлашня.
Цю злобу хоч не чуєш,напряму у очі-
та помінялось все і це сказать,повірте є охочі.
Що сталося,куди й до чого йде життя,
чому такою злобою кипить наша душа
Питань багато і відповіді люди знають,
але богатство і гординя душу осліпляють.
Зізнатися собі-сказать правду собі самому,
давно вже,не вдавалося нікому.
Ось так живем і далі будемо так жити,
і це страшить-так живучи,ми можемо себе убити.
А ми сміємось,тримаючи й надалі злобу у душі,
бо стали люди,повсюди-одинакові усі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2017
автор: Бабич