Чайки вже поснули,
Залив вже давно спить.
Тільки я ношусь ,як непотрібний триб,
Напевно шукаю я смисл життя?
Чи ,може ,як модно його називати буття,
Всі кажуть: «дитина,жінка, родина».
Це головне не веди себе як скотина.
Знаєте я проблемний випадок,
Я хворію на волі припадок.
Тільки їй довіряю себе,
Вона моя супутниця світло ночей.
Я часто не довіряю людям,
Але можливо найдеться людина,
Яка стане моїм поводирем у справах дітей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2017
автор: TEORETIK