Моя пташко,
ти назавжди залишишся поруч,
там де струни бринять
і щемить вся печаль незграбно кинутих фраз.
Твоє вічне "малий", ранковий щебет,
години вечірніх розмов, десятки образ,
таких банальних, таких потрібних,
будуть там, де вічність збирає у жмуток час,
і крила стають попелистим снігом.
І у сяйві п`янких вже пройдених митей,
лише через те, що ти,
моя пташко, поряд,
я буду боротись для тебе, я виграю битви.
усупереч небу і долі.
Поки ще можу писати.
Поки ще можу любити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2017
автор: Тетяна Іваніцька