Закружляла осінь дивовижним вальсом,
замелькало листя жовто-золоте.
Проминуло літо у ламбаді й сальсі,
а тепер у моді – «па» і «фуете».
Залунало танго й літня танцівниця
в золотім наряді в коло увійшла,
та ялин і сосен зеленіє глиця –
осінь їм заміну так і не знайшла…
Липи з ясенами крутяться у польці,
вітами махають, ніби вітряки,
виграють багрянцем на осіннім сонці,
щедро розсипають злота мідяки.
У низькому небі заясніла просинь,
промінцями світоч землю обійма.
Бал останній править танцівниця-осінь.
Залишилась кода – скоро і зима…
05.09.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2017
автор: Олександр Мачула