Ви чули подих тиші на світанку,
коли усе живе навколо спить?
Ще не проснулась річка-подолянка,
лиш перекат удалині бринить.
А подих вітру чули в очереті,
коли дрімає він у комиші?
Проснувшись під вербою у наметі,
ідилію ламати не спішіть.
Послухайте п’янку ранкову тишу,
чарівний шерхіт прибережних трав,
як ніжно легіт ковилу колише…
Нехай чекає ціла сотня справ!
Послухайте вершину дива – тишу…
04.09.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2017
автор: Олександр Мачула