[img]http://bm.img.com.ua/smak/orig/2/10/4d1a9a969996077ee674cbc97081a102.jpg[/img]
Заспівай же ти пісню, про долю, козаче,
Про гірку, ту що в хаті на покуті плаче.
Про синів України, полеглих в боях,
Журавлями у небо їх стелиться шлях.
Про село, де затишна над кручею хата,
За ворітьми терпляче жде стомлена мати.
Від обіймів якої милішає світ...
Як хотіла б вона живим сина зустріть!
Та пекучий той біль розтинає їй груди.
У скорботі німій до землі геть зігнута.
Скільки ж праведних мрій в її сина було!
Але куля ворожа спалила крило.
До могил тих синів, що у небо злетіли,
Ми червоні супліддя калини прихилим.
Їх потомки прийдешні не зможуть забуть,
Бо весною барвінком вони зацвітуть.
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS-3WAPo7KHihAgrRqQDhgN99lHsknDfl3QkW-aXR5aPZESyyFtZA[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749321
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.09.2017
автор: Ніна-Марія