я заколочу кольори пастелі,
фантазій вітри роздують вікна зі стелі.
Розірву захолустя стін душевної пустелі ,
рухнувши в куток кімнати
з життя каруселі.
Десятки символів нашої розрухи -
кидаєшся, як від укусу не тої мухи.
Надуте відчуття впертості - не треба
давити із себе слова.
Награна безпека...
Холодом по грудях, пізніше спека.
Пальцями по струнах, вібрує дека.
Поміж боротьби поглядів тебе не бачу,
що найближча втеча - холоднеча важча.
Трачусь на думки,вже трупом став.
Твій омани вид слолисту шкіру лоскотав.
Твоє це відьомство зводить до безумства -
доведеш антихриста до самогубства...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2017
автор: phobic recording