Золото-руса, осінь, ти несеш щедрі дарунки,
Дощів по вінця, повні кошики садовини.
Вплітаєш у зруділі трави бабині ладунки,
Невабом кинула мені у коси сивини.
Вдивляюся у долі дзеркальце скупе, розмите,
Строкатими стібками помережані роки.
Навстіж серце моє, в однім куті, для всіх відкрите,
Навпроти - душа заклякла: "В любові пригорни!"
І припадає щиро до Господнього розп’яття,
В молитві просить прощення, покуту за гріхи.
У прощенні благає миру за хмільне причастя,
Щоб у терпимості кохання в осінь понести.
06.09.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2017
автор: Валентина Ланевич